Бабин Яр… 
Місце, де біль і відчай майже відчуваються на дотик. У цьому київському урочищі в роки Другої світової війни  було закатовано та вбито від 100 до 200 тисяч людей, цивільних і військовополонених, різних за національністю –  євреїв, українців, росіян, ромів. За етнічною ознакою були здійснені масові розстріли євреїв і циган. Були розстріляні 621 член ОУН, серед яких поетеса Олена Теліга з чоловіком. Були вбиті близько 100 матросів і офіцерів Дніпровського загону Пінської військової флотилії.

Перші розстріли в Бабаному Ярі відбулись 27 вересня. Було вбито 752 душевнохворих пацієнтів  лікарні ім. Павлова.

 Наступного дня був виданий наказ про збір всіх євреїв м. Києва та його околиць 29 вересня на розі вулиць Мельникова і Дегтярівської. Як всі тоді вважали, їх збираються просто виселити. Велика людська ріка, - чоловіки, жінки з дітьми, старенькі. Кожний взяв найнеобхідніші речі, документи, кошти. Ось когось проводжають друзі чи родичі до пункту збору, до рогу вулиці Мельникова, когось до самого Бабиного Яру. Тільки ніхто не знає, що дороги звідти майже не буде. Ніхто ще не знає, що скоро їх розділять на черги, змусять вишикуватись, роздягнутись і спуститись до яру. Так пройде майже 34 тисячі чоловік за два дні. За 29 і 30 вересня у Бабиному Яру зондеркомандою 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля і за підтримки двох підрозділів полку поліції «Південь» було розстріляно 33 771 чоловік. Після цього запущена нацистами фабрика смерті працюватиме з вересня 1941 до 1943 року.

Спочатку Бабин Яр, а потім побудований поруч Сирецький концтабір стануть останнім притулком десятків тисяч людей.

Будуть й ті, хто вижив в тому пеклі. Комусь допоможуть врятуватись, хтось буде переховувати єврейських дітей і записуватиме їх українцями чи росіянами. Серед українців є велика кількість праведників світу, які переховували євреїв, ризикуючи своїм життям.

Радянська влада зробить все, щоб приховати правду про Бабин Яр, про масштаби трагедії і масові розстріли євреїв, ромів, про страчених оунівців.

Машина пропаганди запрацює, щоб замість вшанування пам’яті безневинних жертв були створені нові міфи для підтримки тодішнього режиму. На жаль, деякі з цих радянських міфів і живуть і досі.

Замість меморіалу жертвам масових рострілів в Бабиномк Яру радянське керівництво вирішує залити це місце глиню і пульпою, щоб не лишилось і памяті. В 1961 році це обертається страшною техногенною катастрофою. Селевий потік з Бабаного Яру прорве дамбу і забере майже півтори тисячі життів. 

Стає моторошно від усвідомлення масштабів того страхітливого дійства, яке розпочалось в вересні 1941 року. Десятки тисяч безневинних людей, жінок, дітей, старих було вбито тільки через кровожерливі примхи одного диктатора. Та ще більш моторошним є розуміння того, що таких місць і таких злочинів було багато. Бабин Яр – це справжнє обличчя будь-якого тоталітарного режиму, який в кінцевому рахунку зводить життя людини до існування певного «гвинтика» чи «коліщатка», яких ніхто не рахує. Бабин Яр. Освенцим. Дахау. Голодомор. ГУЛАГ. Все це – породження людиноненависницької тоталітарної системи, незалежно від того, червона вона чи коричнева.

Здавалось би, після таких жорстоких уроків ХХ сторіччя людство вже не дійде до такого, коли когось можуть вбити лише за національність, віру чи прапор, але, нажаль, це не так. І єдине, що є правильним в такі буремні часи – не бути байдужим. Адже, якщо ти врятував людину – ти врятував цілий світ.

P.S. У повоєнний час пройшли судові процеси над винуватцями розстрілів у Бабиному Яру. Начальник айнзацгруппи Блобель був засуджений до страти, генерал-майор Еберхард, який віддав наказ про розстріл, помер, не дочекавшись вироку; генеральний комісар Києва Квітцрау до відповідальності не притягувався і помер в 1999 році.

29 вересня у нашій школі пройшов урок-реквієм, присвячений цим страшним подіям 75 –річної давності. Учні 9- их класів переглянули документальний фільм про Бабин Яр, заслухали інформацію про жахливий злочин нацистської окупаційної влади у Києві. Практично ніхто не залишився байдужим під час висвітлення цієї трагедії… Дехто не міг стримати сліз, хтось не міг зрозуміти, за що катували і вбивали ні в чому не повинних людей… Сучасним підліткам важко було повірити, що нацисти знищували людей просто через те, що вони були «іншими»… Не та національність, не та релігія, не ті переконання,  - все це у роки Другої світової війни було підставою для фізичного знищення, адже, за переконаннями нацистів, всі народи, за винятком німецького, позбавлені прав на життя…

На щастя, планам фашистів не судилося здійснитись… У Другій світовій війні ціною неймовірних зусиль і величезних людських жертв «коричневу чуму» було зупинено…

Відгриміла війна, але пам'ять про сотні тисяч невинно закатованих людей жива… І страшне місце масових розстрілів у Бабиному Яру ( Київ) є свідченням того, щоб людство ніколи не допустило подібних трагедій, а винні у скоєнні злочинів проти людства і людяності були покарані. Ніколи знову!

Пам’ятаймо про страшні уроки минулого, щоб не допустити їх і тепер, і в майбутньому!