У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника.

Останній дзвоник – це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити. Цього свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожної людини, кожного з нас.

Для більшої частини учнів це просто оповіщення про прихід шкільних канікул. Майже всі, кому йти в школу в другій, третій і так далі клас, радіють цьому довгоочікуваному дню. Три місяці свободи від строгого розпорядку дня, ранніх пробуджень, підручників і контрольних. На три довгих місяці можна забути про парти, вчителів і зубріння.

Хтось відправиться подорожувати, хтось проведе літо на дачі або в селі, а хтось залишиться в місті, але все одно вільним, як травневий вітер. Можна займатися улюбленими справами, не думаючи про час.

Але для деяких закінчення шкільного року пов'язано не тільки з радістю, але і з побоюванням, легким смутком, надіями … Для тих, хто цього року закінчує школу, останній дзвоник є відліком початку найбільшої зміни в житті. Вони начебто і не зовсім дорослі ще, але вже й не діти. Попереду ще море тривоги у вигляді випускних та вступних іспитів.

Щирі слова побажань лунали цього дня на адресу винуватців свята і від вчителів, учнів та їх батьків. Щирими словами, красивими хореографічними композиціями привітали випускників учні молодших класів. Були цього  дня і нагороди – подяки та грамоти кращим із кращих. Не обійшлось свято і без напутного слова президента школи  та казкових вітань від жителів інопланетних галактик….

І ось хвилююча мить… Звучить останній дзвінок.

Радість та смуток переповнюють серця випускників. Навчання у школі закінчилося. Попереду – незвіданий шлях дорослого і серйозного світу. У добру путь і щасливу днину, дорогі випускники! Чудових вам канікул, школярі!