З огляду на події останніх місяців в Україні потреба міжкультурного виховання, подолання регіональних стереотипів сприйняття один одного, толерантного ставлення до проявів різноманітності, будь то культурні, етнічні, мовні чи ідеологічні розбіжності, стала однією з актуальних для майбутнього розвитку.

Інструментом формування  соціальної компетентності й гармонізації міжкультурних відносин у регіонах України став інтегрований курс виховної спрямованості для навчальних закладів « Культура добросусідства».

Мета курсу: виховання соціально компетентних, критично мислячих і толерантних особистостей, свідомих громадян і патріотів своєї Батьківщини, добре обізнаних з рідним краєм, які прагнуть відповідально керувати його життєдіяльністю, зберігати і примножувати його природний, економічний і культурний потенціал в єдиній і незалежній Україні.

Оскільки Закарпатська область межує з багатьма країнами, то впровадження курсу « Культура добросусідства» в навчальних закладах нашого краю є актуальним. Саме тому в серпні 2015р. в Ужгороді на базі ІППО був проведений авторський методичний семінар-тренінг для вчителів початкових класів, які будуть проводити апробацію програм курсу« Культура добросусідства». Мені поталанило брати участь в цьому семінарі. Хочу відмітити змістовну наповненість курсів (тренінгів).

Вважаю, що курс допоможе:

- формувати позитивне мислення як у дорослих, так і у дітей;

- по-іншому побачити своїх учнів;

- сприяти духовному росту дітей;

- навчати учнів та їхніх батьків жити дружньо з іншими;

- правильно побудувати стосунки діти-діти, вчитель- діти, батьки- діти;

- навчати цінувати думку іншого;

- у формуванні колективу;

- у роботі з батьками.

  В Ракошині проживає багато людей різних національностей. На мою думку доречним є впровадження курсу «Культура добросусідства» в нашому навчальному закладі.  З 1 вересня 2015 року я працюю за цим курсом разом зі своїми першокласниками. За короткий час (3 місяці) роботи за даним курсом не можна багато проаналізувати, але хочу поділитись деякими своїми думками.

  Найголовніше я зрозуміла, що в цей важкий для всієї країни час даний курс обов’язково потрібно впроваджувати в дитячих садочках і школах. Адже саме вихователь і вчитель мають неабиякий вплив на свідомість не тільки дітей, а й батьків.

  Приємно, що робота за програмою «Я, моя сім’я, мої сусіди» розпочалась зі спеціальних курсів організованих для вчителів при ЗІППО. Не менш важливим є те, що всі, хто працює над цим курсом забезпечені робочими зошитами.

  Щодо зошита, то хочу зупинитись на деяких моментах:

- зошит знайомить не тільки дітей, а й всю родину із рідним краєм, мовними, релігійним й етнокультурними особливостями людей, що мешкають на Закарпатті;

- дуже добре, що на початку зошита є спеціальні позначки, які допомагають учням і батькам зрозуміти, що потрібно робити;

- надзвичайно подобаються діткам маски в кінці кожного уроку, які вони розфарбовують (це допомагає мені зрозуміти чи сподобався урок моїм вихованцям);

- в зошиті зібрано багато віршиків, які дітки разом з вчителем чи батьками заучують напам’ять;

- сподобалось моїм вихованцям та їх батькам завдання з пелюсточками, на яких вони записували головні бажання своїх родин;

- в зошиті зібрано багато матеріалу про рідний край;

- завдання побудовані таким чином, що залучають до роботи  дорослих; це дає мені можливість дізнатися більше про родини і згуртувати новий колектив;

- батьки змушені прочитати текст, тому більше часу приділяють своїм дітям;

- приємно, що до обговорення деяких питань у зошиті залучають у родині старше покоління (дідусів та бабусь);

- зошит багатий на прислів’я, анаграми, загадки, цікаві казки; мої учні із задоволенням відгадують загадки, заучують вірші, переказують казки;

- дуже важливим є те, що автори розмістили в зошиті словничок важких слів чи висловів, це дає змогу вчителеві заощадити час при підготовці до уроку;

- подобаються мені і завдання з логічним навантаженням (часто можна почути вранці розмову між батьками щодо правильності виконання цих завдань; це ще раз змушує батьків не бути байдужими до своїх діток);

- автори зошита підібрали цікаві повчальні завдання-правила про ставлення до членів родини, сусідів, друзів; правила поведінки в природі;

- приємним є те, що авторський колектив подбав, щоб у зошиті були використані вірші Закарпатських письменників;

  Я працюю в школі 29-й рік. Та мені здається, що так швидко згуртувати батьківський колектив мені вдалося вперше. Допомагаючи своїм дітям підготуватись до уроку з курсу « Культура добросусідства», батьки черпають для себе корисну інформацію і стають привітнішими, доброзичливими, чуйними.

  Але є питання на які мені хочеться звернути увагу авторський колектив зошита:

- деякі тексти за обсягом завеликі для опрацювання і сприймання в першому класі;

- дітки сприймають краще кольорові ілюстрації, а їх майже немає в зошиті;

- важко з учнями 1-го класу виконувати завдання типу: «з’єднай, обери, знайди», « напиши», адже вони не вміють ще ні читати, ні писати.

  Саме з цими пропозиціями мені як вчителю-практику довелось поділитись під час проведення творчої майстерні з учителями із різних регіонів України на Третій зустрічі членів творчих груп з питань адаптації і подальшої апробації програм і посібників курсу «Культура добросусідства», яка була проведена в рамках проекту «Сприяння розвитку міжкультурної освіти в Україні» 18-21 листопада 2015 року в Одесі.

Хочу подякувати всій творчій авторській групі, яка працювала над цим курсом, і побажати всім успіху у подальшій роботі над створенням нових зошитів і посібників для використання в навчальних закладах. Я впевнена, що разом ми зможемо виховати справжніх патріотів України.

Ольга Козик, вчитель початкових класів

Ракошинської ЗОШ І‒ІІІ ступенів