У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить
пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього
дзвоника.
Останній дзвоник – це чудова
шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити. Цього свята немає в жодному календарі.
Воно буває лише раз у житті кожної людини, кожного з нас.
Для більшої частини учнів це просто оповіщення
про прихід шкільних канікул. Майже всі, кому йти в школу в другій, третій і так
далі клас, радіють цьому довгоочікуваному дню. Три місяці свободи від строгого
розпорядку дня, ранніх пробуджень, підручників і контрольних.
Та для декого закінчення шкільного року
пов'язано не тільки з радістю, але і з побоюванням, легким смутком, надіями … Для
тих, хто цього року закінчує школу, останній дзвоник є відліком початку
найбільшої зміни в житті. Вони начебто і не зовсім дорослі ще, але вже й не
діти. Попереду ще море тривоги у вигляді випускних та вступних іспитів.
Свято "Останнього дзвоника” пройшло і в нашій школі. На
святкове дійство, окрім самих учнів та випускників, завітали їх батьки,
які розділили зі своїми дітьми радісні та, водночас, хвилюючі миті в їх
житті.
Привітати випускників прийшли і почесні гості, які побажали випускникам
щасливої життєвої дороги.
Свої слова-настанови також висловили:директор школи Когут Мирослава Миколаївна, класний керівник 11-А - Федорчук Олена Василівна, перша вчителька - Тягур Світлана Василівна та мама випускника - Решетар Тетяна Федорівна.
|