19 березня 2015 р. відома українська поетеса та письменниця Ліна Василівна Костенко святкує свій 85-річний ювілей. Здається, немає людини, яку б не зачаровувала поезія Ліни Костенко. Незважаючи на вік, вона і досі щира та безкомпромісна, відверта і вольова. Характер письменниці гартувався ще змалечку, адже їй довелося пережити страхіття війни та заслання батька. Та, незважаючи на викрутаси долі, вона завжди твердо стояла на своїй позиції.

Поетеса своїм життям і творчістю засвідчує непохитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію завжди виражала прямо і відкрито: «... не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

Сьогодні Ліна Костенко — автор понад десяти поетичних книг, серед яких: «Мандрівка серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), «Річка Геракліта» (2011), «Мадонна перехресть» (2011); історичних віршованих романів «Маруся Чурай» (1979), «Берестечко» (1999), прозового роману «Записки українського самашедшого» (2010) тощо.

 

 Життя іде і все без коректур,

 і як напишеш, так уже і буде.

 Але не бійся прикрого рядка.

 Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

 Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

 Людині бійся душу ошукать,

 Бо в цьому схибиш — то уже навіки.

 

Твори української авторки перекладені на багато мов світу. Вони неодноразово входили до закордонних антологій і збірників, а також видані окремими книгами.

 

Настане день, обтяжений плодами.

 Не страшно їм ні слави, ні хули.

 Мої суцвіття, биті холодами,

 ви добру зав’язь все-таки дали.

 І то нічого, що чигали круки,

 що проминуло так багато літ.

 З такого болю і з такої муки

 Душа не створить бутафорський плід.

 

Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові, її творчість  — визначне явище в українській літературі новітнього часу.

 

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

У мене жодних претензій нема

До долі — моєї обраниці.