Цьогоріч християни східної традиції Вербну неділю святкують 28
квітня. Це велике свято у християнському році відноситься до числа
дванадесятих.
За євангельським переданням, коли Ісус
Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він
дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди,
вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.
В Україні таким
деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною неділею,
святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.
Свято в Єрусалимі
водночас стало передвісником страждань Ісуса – за кілька днів його розіп’яли.
Тому наступний за Вербною неділею тиждень називають Страсним. Упродовж
Страсного тижня утримання від скоромної їжі повинно бути особливо
суворим.
У цей день Церква
згадує царське прославлення Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того,
щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
Церковні служби у цей день продовжують служби
Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про
Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На
утрені благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках під час
усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і
вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги»
– верби з запаленими свічками.
У народі вірять –
освячена верба має цілющу та очисну силу: символічне биття освяченим гіллям
оберігає від хвороб. В цей день дітей легенько «гладять» гілочкою лози, а коли
б’ють, то примовляють: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень.»
Освячені «котики»
встромляють за образи та зберігають протягом року до наступних Великодніх свят |